Ще кілька років тому знайти в Києві курси каліграфії було непросто. Та тепер ми маємо дійсно широкий вибір. Список курсів на цьому сайті доповнила Майстерня каліграфії Monkey Art. Найкраще представить її викладач Людмила Гжебовська, тож я передрукую тут інтерв’ю з нею, яке записала Ольга Пташка.
Що таке український скоропис?
– Український скоропис – це один із кириличних почерків. По типу цей почерк можна віднести до курсивного письма. Найбільшого розквіту він набув в епоху бароко, саме тому цей почерк ще називають письмовим відображенням епохи бароко.
Чому важливо спочатку ознайомитися з технікою саме українського скоропису, а далі перейти до володіння інших технік каліграфії (зокрема європейської, китайської, арабської каліграфії)?
– Навряд чи можна стверджувати, що саме скоропис має бути першим у вивченні каліграфії. За технікою це не найлегше письмо, хоча серед кириличних почерків скоропис привертає око новачків найкраще. Та попри все, дотримуватись правила, що спершу вивчай своє, а вже потім – чуже, таки варто було б. Найкращим першим кроком в каліграфії для новачка слов’янського походження може стати вивчення такого кириличного почерку як в’язь. Доречним варіантом була б саме штамбова в’язь. В її основі лежить ритмічне повторення вертикальних штрихів. Технічно, це – найлегша задача. А ще, це добре дисциплінує початківця: вчить його відчувати і враховувати кожний міліметр простору на папері, зароджує відчуття ритму (причому, у всіх, враховуючи навіть тих, хто від природи, як їм здається, не здатні відчувати ритм). Звичайно, і в’язь може бути складною. Але вона дає шанси починати з малого. А вже потім можна починати тренувати пластику письма, перейшовши до вивчення скоропису. Ритм і пластика – важливі складові якісної каліграфії, будь-якої, чи то слов’янської, чи китайської, чи арабської. Але, моя думка, цих навичок краще досягати в межах того письма, яке найближче по духу. Для слов’ян – це слов’янське.
Як взаємопов’язана каліграфія і психологічний стан людини? Чи допомагає каліграфія бути більш врівноваженим? І як позначається темперамент людини на папері?
– Є така думка, що каліграфія – це ліки для душі. Сам процес каліграфії дійсно здатний лікувати душу. Та будь-які ліки треба вміти приймати. Процес внутрішньої трансформації, і «лікування душі» в тому числі, відбувається швидше і якісніше, якщо людина усвідомлює всі ті речі, що відбуваються з нею. Результати вашої каліграфії на папері –�то відбиток поточного стану вашої душі. Якщо вас на папері все влаштовує, тоді кожен наступний процес в каліграфії буде для вас не такими вже й дієвими ліками. Якщо ж ви розумієте, що ті чи інші розчерки на папері мають відтворювати іншу емоцію, ви починаєте працювати над собою і своїми емоціями. Ви вчитесь контролювати свій емоційний стан, стаєте більш врівноваженими, а відповідно – краще «чуєте» свою душу. Що стосується темпераменту і того, як він позначається на почерку. По почерку можна визначити темперамент, але це вже питання графології, а не каліграфії. А добре чи погано той чи інший темперамент позначається на каліграфії? Навряд чи це має значення. Темперамент диктує нам характер вираження наших емоцій. Будь-який темперамент може цікаво відтворюватися на папері, але якщо каліграф вміє контролювати свої емоції. Вміє володіти ними і не дозволяє їм володіти ним.
Які саме внутрішні зміни ви відчули після знайомства з каліграфією?
– Я навчилась краще розрізняти і контролювати свої емоції, і моя любов до мудрості (філософії) стала сильнішою.
Як Ви зрозуміли, що це ваше покликання? Було це пов’язано з трансформацією душі?
– Щодо покликання, це мабуть ще з дитинства. Діти відчувають, що їм дійсно подобається. Вони вміють відчувати душею те, що подобається по-спражньому, і бути щирими з собою. В дитинстві, щоб відчути те, чим душа хоче займатися, практично ніяких подій чи спеціальних обставин не треба. Справа лише за можливостями для реалізації себе за покликанням. В дитинстві я мала мізерні для того можливості. Але які вже мала, такі і використала. Що для мене дійсно важливо – те, що я по міліметру, але розвивалась і те, що я зберегла своє бажання розвиватись в каліграфії аж до дорослого життя.
Як би ви мотивували новачків до оволодіння цим мистецтвом?
– Сьогоднішня наша проблема в тому, що більшість українців не знає, що у них є своя каліграфія. А вже, що це – мистецтво, то тема дуже віддалена від нас. Здебільшого, ті, хто в наш час починає вчитись каліграфії, – дизайнери. В них є своя мотивація. І найчастіше, вона є далеко не духовною. Та мені хотілося б мотивувати людей тим, що краса ваших букв на папері – то краса вашої душі. І немає межі їхньому вдосконаленню. Це те, над чим ми маємо працювати все життя.