Продовжуємо знайомитися з учасниками Театру каліграфії, який проходив в «Мистецькому Арсеналі» минулої осені
Театр каліграфії проводила майстерня Monkey Art в рамках виставки «Параска Плитка-Горицвіт. Подолання гравітації». Каліграфи створювали копії історичних зразків просто у виставковому залі, а відвідувачі могли спостерігати за їхньою роботою та спілкуватися з майстрами. Про свою участь у проекті розкаже Таня Марцис.
Привіт, розкажи трохи про себе читачам блогу.
Мене звати Таня, я веду каліграфічний інстаграм @batmanvscalligraphy та є засновником події #каллиграфическийтайныйсанта і співзасновником каліграфічного чату у телеграмі calligraphyua. Я ходила на курси до Monkey Art та вже брала участь у каліграфічному театрі минулої зими у Кракові. Тож коли мені запропонували взяти участь у театрі до Дня української писемності та мови — одразу погодилася. Новий досвід то завжди цікаво: можна перевірити свої сили та долучитися до чогось спільного.
Як давно ти займаєшся каліграфією?
Вже близько трьох років. Каліграфія з’явилась у моєму житті зненацька, але дуже вчасно і влучно. Якийсь час ми придивлялися один до одного, я пробувала різні стилі та підходи, але з першого дотику пера до паперу знала, що це кохання! І що це надовго. У своїй каліграфічній мандрівці я знайшла чимало нових знайомих та справжніх друзів, тож каліграфія змінює життя дуже різнопланово!
У час діджиталізації я вважаю необхідним не тільки не втрачати зв’язку із минулими поколіннями через письмо, але й розвивати свій мозок, бо під час письма рукою на папері мозок починає працювати по-іншому.
Яка в тебе була «роль» у театрі каліграфії?
Цього разу ми були «переписувачами» — моєю роботою був уривок з природознавчого підручника XV сторіччя, що нині зберігається у бібліотеці Вернадського. Сама ідея — відтворення стародавніх рукописів — дуже припала мені до душі. Тим паче, я мала можливість ознайомитися з оригіналом рукопису (щиро дякую Олександру Охріменку за таку можливість). Уявіть собі! Людина шість віків тому писала пером від руки акуратно та майстерно. І мені випала честь спробувати відтворити той уривок, доторкнутися до історії. До того ж під час театру у нас були історичні костюми і я себе точно вважала утікачкою із минулого. Знаєте, інколи зірок на інтерв’ю питають, в якому історичному проміжку вони хотіли б опинитися? І от у мене вийшло опинитися в іншій епосі, не покидаючи свого часу.
Поділишся якимись технічними деталями роботи?
Сам підручник невеликого формату — менший ніж А5. Проте для виставки було прийнято рішення зробити більший формат. Вдома я заздалегідь зробила роботу на планшеті 50х70 см, а для театру планувався формат А3. Папір обрала Palatina Ivory, його відтінок якраз додавав ефекту старовини. Чорнило — горіхове, що також додавало роботі відчуття віку. Для помаранчевих акцентів використовувала туш Vermillion Sumi.
Та найцікавішим для мене було використати рейсфедер! Це інструмент для креслення, який завжди є у готовальнях, та ніхто не розуміє, навіщо він потрібен (принаймні так думали ми з одногрупниками на парах з креслення в університеті). Зараз рейсфедер часто використовується для експресивної каліграфії, та за давніх часів його вживали для того, щоб навести креслення тушшю. А в моїй роботі були великі кола, які треба було досить рівно зробити, і я подумала, що краще за все з цим впорається саме рейсфедер. Нарешті я його використала за прямим призначенням!
Робота була виконана у готичному стилі бастарда. За іронією, на майстер-клас з бастарди я потрапила вже після театру і зрозуміла, що підготовка до театру була б більш продуктивною, якби я мала ці знання заздалегідь.
Чи було комфортно писати, коли навколо ходили люди?
Так. Чим частіше випадає така нагода, тим легше писати. Проте головне — це концентрація. Адже люди підходять і ставлять запитання, на які хочеться відповісти, і у цей момент дуже легко втратити пильність і зробити похибку. Добре, що у нас був запас часу і я могла або спілкуватися з відвідувачами, або зосереджено писати роботу.
В цілому подія дуже сподобалась. Кожен каліграфічний театр — це таїнство творення чогось нового (або старого), це колективна робота, це підтримка. Енергія та емоції зашкалюють! Маю надію, що далі буде тільки цікавіше і буду ще мати змогу взяти участь у подібних заходах. Також хочу виразити вдячність студії каліграфії Манкі Арт за організацію події, за допомогу та підтримку.
Фото – Татьяна Остафийчук